Ізраїль Якович Акушський
Микола Петрович Брусенцов
Михайло Олександрович Карцев
Випереджаючи час
Ілюстрацiї

Микола Петрович Брусенцов - творець першого та єдиного в світі трійкового комп'ютера "Сетунь"

04.12.2014

На 90-му році життя помер відомий конструктор трійкових ЕОМ, фронтовик, учений Микола Петрович Брусенцов. Він був скромною, дуже приємною у спілкуванні людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Наші глибокі співчуття всім його рідним, друзям, учням і всім хто знав Миколу Петровича.

21 червня 1941 р., напередодні дня початку Великої Вітчизняної війни восьмикласник Коля Брусенцов був у Дніпропетровську, брав участь в олімпіаді молодих музикантів - диригував хором, що виконував його пісню про дзержинців. Усе пройшло чудово.

А ранком 22 червня його та інших, що приїхали з Дніпродзержинська, терміново відправили додому. Вже вдома почув по радіо виступ Молотова. Запам'яталися слова "Перемога буде за нами" і Богатирська симфонія Бородіна, що зазвучала слідом за ними.

Так закінчилося дитинство Миколи.

Він народився 7 лютого 1925 р. в Україні в місті Каменське (тепер Дніпродзержинськ). Батько, Петро Миколайович Брусенцов - син робітника-залізничника, закінчив робфак, а в 1930 році - Дніпропетровський хімічний інститут. Брав участь у будівництві Дніпродзержинського коксохімічного заводу. Помер у 1939 році у віці 37 років.

Мати, Марія Дмитрівна (уроджена Чистякова), завідувала дитячим садком при заводі, де працював чоловік. Молода жінка непохитно винесла важкий удар. Треба було подбати про трьох дітей. Микола був старшим із братів. Молодшому йшов усього другий рік. Не встигли отямитись, як почалася війна. Дитячий садок, де працювала мати, разом із Дніпродзержинським коксохімічним заводом евакуювали в Оренбурзьку область.

У лютому 1943 р., коли Миколі виповнилося 18 років, його призвали в армію і послали на курси радистів у Свердловську, а ще через півроку направили в 154-ю стрілецьку дивізію, де він став радистом у відділенні розвідки 2-го дивізіону 571-го артилерійського полку. Дивізія знаходилася на переформуванні під Тулою. Через два тижні її направили під Невель, де наші частини знаходилися в напівоточенні. Потім стало легше - успішні наступальні бої в Білорусії, у Прибалтиці, Східній Пруссії. Молодого солдата - учорашнього школяра нагородили медаллю "За відвагу" і орденом Червоної Зірки. З тих 25 вісімнадцятилітніх хлопців, що в серпні 1943 р. поповнили дивізію, на той час залишилося п'ятеро... Тут, за Кенігсбергом, Брусенцов зустрів день Перемоги, що запам'ятався на все життя.

У 1948 р. він закінчив десятий клас, отримавши атестат відмінника і подав заяву на радіотехнічний факультет Московського енергетичного інституту.

Перший рік навчання він не стільки вчився, скільки спав, намагаючись сном і ліками перемогти туберкульоз, що почався. і йому це вдалося! Коли здоров'я поправилося, він не тільки надолужив згаяне, але і став одним із самих успішних студентів.

У 1953 р. після закінчення інституту М.П.Брусенцова направили на роботу до СКБ при Московському університеті, а потім до проблемної лабораторії з розробки ЕОМ для використання в навчальних закладах. Тут доля звела його з блискучим математиком, широко ерудованим ученим, одним із перших. хто зрозумів значення ЕОМ, Сергієм Львовичем Соболєвим.

Соболєв зайнявся ідеєю створення малої ЕОМ, придатної по вартості, розміру, надійності для інститутських лабораторій. Організував семінар, у якому брали участь М.Р.Шура-Бура, К.А.Семендяев, Е.А.Жоголєв і, звичайно, сам Сергій Львович. Розбирали хиби існуючих машин, розробляли систему команд і структуру (те, що тепер називають архітектурою), варіанти технічної реалізації, схиляючись до магнітних елементів, оскільки транзисторів ще не було, лампи відразу виключили, а сердечники і діоди можна було дістати й усе зробити самим. На одному із семінарів (23 квітня 1956 р.) за участю Соболєва задача створення малої ЕОМ була поставлена, сформульовані основні технічні вимоги. Керівником і спочатку єдиним виконавцем розробки нової ЕОМ було призначено Брусенцов. Зауважимо, що мова йшла про машину з двійковою системою числення на магнітних елементах.

Саме тоді у Брусенцова виникла думка використовувати трійкову систему числення. Вона дозволяла створити дуже прості і надійні елементи на магнітних підсилювачах, що працювали в імпульсному режимі.

Він розробив і зібрав схему трійкового суматора, що відразу ж і надійно запрацював. С.Л.Соболєв, дізнавшись про його намір створити ЕОМ з використанням трійкової системи числення, гаряче підтримав задум і подбав про те, щоб допомогти молодими спеціалістами. Винайти суматори, лічильники та інші типові вузли не було складно для Брусенцова.

У 1958 р. співробітники лабораторії (до цього часу їх набралося майже 20 чоловік) своїми руками виготовили перший зразок машини. Яка ж була їхня радість, коли усього на десятий день комплексної наладки ЕОМ запрацювала! Такого в практиці наладчиків розроблювальних у ті роки машин ще не було! Машину назвали "Сетунь" - за назвою річки неподалік від Московського університету.

Постановою Ради Міністрів СРСР серійне виробництво ЕОМ "Сетунь" було доручено Казанському заводу математичних машин. Перший зразок машини демонструвався на виставці досягнень народного господарства (ВДНГ). Казанський завод випустив 50 ЕОМ "Сетунь", 30 з яких працювали у вищих навчальних закладах СРСР.

Правий або не правий М.П.Брусенцов - покаже час. Зі своєї сторони приведу лише один факт. У грудні 1993 р. я зустрівся з відомим спеціалістом в галузі комп'ютерної науки професором С.В.Клименко, що працює в обчислювальному центрі інституту фізики високих енергій (м.Протвино Московської області). Учений тільки що повернувся зі США, де на прохання американської сторони прочитав невеличкий курс лекцій з історії розвитку комп'ютерної науки і техніки в Радянському Союзі. На моє питання - про що і про кого запитували його американські слухачі, він відповів: "Чомусь тільки про Брусенцова і його машину "Сетунь".

Ми ж як і раніше вважаємо - немає пророків у своїй батьківщині! А може, інтерес американців до трійкової ЕОМ і її творця не випадковий?

На даний час Микола Петрович Брусенцов завідує лабораторією ЕОМ факультету обчислювальної математики і кібернетики Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. Основними напрямками його наукової діяльності є: архітектура цифрових машин, автоматизовані системи навчання, системи програмування для міні- і мікрокомп'ютерів. М.П.Брусенцов є науковим керівником тем, пов'язаних зі створенням мікрокомп'ютерних навчальних систем і систем програмування. Ним опубліковано понад 100 наукових праць, у тому числі монографії "Мала цифрова обчислювальна машина "Сетунь" (1965 р.), "Миникомпьютеры" (1979 р.), "Микрокомпьютеры" (1985 р.), навчальний посібник "Базисный фортран" (1982 р.). Він має 11 авторських свідоцтв на винаходи. Його нагороджено орденом "Знак Пошани", Великою золотою медаллю ВДНГ СРСР. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР.


Микола Петрович Брусенцов. Серія ЕОМ "Сетунь"   ›››  
Михайло Олександрович Карцев - розроблювач суперкомп'ютерів для спостереження за космосом